Висновок Головного науково-експертного управління від 19.03.2013 до Законопроекта № 2515 від 12.03.2013

До №  2515 від 12.03.2013

Кабінет Міністрів України

ВИСНОВОК

на проекту Закону України «Про внесення змін до

Податкового кодексу України

щодо трансфертного ціноутворення»

У законопроекті, для цілей оподаткування у зовнішньоекономічних операціях, пропонується запровадити систему державного регулювання трансфертного ціноутворення.

Головне управління підтримує в цілому пропозиції законопроекту. Адже запровадження системи трансфертного ціноутворення спрямоване на боротьбу з одним із наймасштабніших способів мінімізації оподаткування,  через який в Україні виводиться з-під оподаткування близько 100 млрд. гривень щороку. В результаті чого Державний бюджет України, за розрахунками фахівців, недотримує майже 20–25 млрд. гривень. Запропонована законопроектом система державного регулювання трансфертного ціноутворення передбачає запровадження правил визначення цін для цілей оподаткування у зовнішньоекономічних операціях з пов’язаними особами. Необхідність запровадження таких правил та контролю їх дотримання пояснюється поширенням практики штучного створення фінансових потоків між підприємствами, які входять до складу однієї транснаціональної корпорації (ТНК) або промислово-фінансової групи (ПФГ) та розташовані у різних країнах. Існуючі інструменти трансфертного ціноутворення дозволяють ТНК та ПФГ виводити фінансові ресурси за межі України та нагромаджувати їх у інших країнах і, відповідно, мінімізувати свої податкові зобов’язання. Як наслідок, це звужує фінансовий потенціал національної економіки та негативно впливає на обсяги надходжень до Державного бюджету України. Слід зауважити, що за даними Державної податкової служби України тільки в 2012 році  54% українського товарного експорту було вивезено через третіх, часто афілійованих осіб, а загальний обсяг експорту за непрямими контрактами склав 260 млрд. грн. В результаті за межами України залишилося майже 30% доходу від експорту товарів. У той же час така ситуація притаманна всім країнам. Адже в світі за допомогою таких схем було виведено в офшори до 21 трлн. дол. США[1].

У Пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що «законодавство щодо державного регулювання трансфертного ціноутворення існує в усіх країнах ОЕСР. У 2012 році жорсткі правила регулювання трансфертного ціноутворення були запроваджені в Російській Федерації. До країн з найжорсткішими правилами трансфертного ціноутворення належать Індія та Китай, які демонструють стійкі тенденції економічного зростання (середній щорічний приріст ВВП за останні 10 років – понад 10 % та 7 % відповідно), збільшення обсягів зовнішньої торгівлі, темпів нагромадження капіталу, що підтверджує, що існування таких правил не гальмує розвиток країн та не є перешкодою для її зовнішньоторговельних відносин».

З огляду на зазначене, вважаємо, що запровадження системи державного регулювання трансфертного ціноутворення в Україні є своєчасним. Водночас щодо окремих положень проекту вважаємо доцільним зауважити наступне.

1. Нова редакція статті 39 Податкового кодексу України, з одного боку, досить докладно визначає порядок трансфертного ціноутворення, у той же час, з іншого боку, окремі положення мають досить загальний характер, а в деяких випадках, описовий характер. Аналіз змісту цієї статті законопроекту показує, що практичне застосування окремих її положень потребуватиме розроблення додаткових нормативних документів. Наприклад, потребує додаткового обґрунтування пропонований пп. 39.2.2  п. 39.2 нової редакції ст. 39 Податкового кодексу України порядок «зіставлення комерційних та фінансових умов операцій», який включає аналіз: елементів контрольованої та зіставних операцій; функцій, які виконуються сторонами операцій; ризиків сторін операцій, пов’язаних з провадженням господарської діяльності, що впливають на умови операції; характеристик ринків товарів (робіт, послуг), на яких проводяться  такі операції; комерційних стратегій сторін операцій; кредитних договорів (договорів позики), договорів поруки чи поручительства. У той же час у законопроекті визначені тільки напрями проведення аналізу зазначених операцій, проте критерії та порядок оцінки  результатів такого аналізу у ньому відсутні.

На нашу думку, можливо, у  статті 39  Податкового кодексу України слід було б викласти основні положення системи трансфертного ціноутворення, а  докладний порядок застосування  кожної норми цієї статті  доцільно було б, наприклад, викласти  в розробленому та затвердженому Кабінетом Міністрів України «Положенні про застосування системи трансфертного ціноутворення». Таке положення містило б й «Порядок розрахунку та застосування ринкового діапазону цін та ринкового діапазону рентабельності» та «Порядок і процедуру узгодження цін у контрольованих операціях», розробка яких передбачена  вимогами пп. 39.3.2 п. 39. 2  та п. 39.6 нової редакції ст. 39 Кодексу.

2. У законопроекті пропонується запровадити перехідний період (до 1 січня 2018 р.) для таких  галузей економіки,  як металургія, хімічна, вугільна промисловість та агропромисловий комплекс. У той же час подані до проекту документи не містять обґрунтувань щодо доцільності надання таких преференцій зазначеним галузям економіки. До того ж, законодавча пропозиція  не відповідає одному із принципів податкового законодавства, який передбачає «рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу» (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 розділу І Податкового кодексу України).

3. Світовий досвід державного регулювання процесів трансфертного ціноутворення свідчить, що запровадження такої системи потребуватиме додаткових витрат як для компаній, так і для контролюючих органів. Додаткові витрати компаній пов’язані з необхідністю ведення відповідної документації та надання контролюючому органу достатньо великого обсягу інформації, а для податкових органів такі витрати будуть пов’язані з підготовкою кадрів, запровадженням додаткових інструментів адміністрування податків та зборів, розробкою бази даних про ціни тощо. У той же час подані до проекту документи не містять обґрунтувань щодо обсягу таких витрат контролюючих органів та джерел їх покриття.

4. У поданих до проекту документах відсутні обґрунтування щодо доцільності поширення вимог законопроекту щодо трансферного ціноутворення  на операції, загальна сума яких дорівнює або перевищує саме 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний календарний рік. Зокрема, виникають питання, чи не створить такий незначний обсяг операцій надходження достатньо великого потоку інформації до контролюючих органів та  чи зможуть ці органи перевірити такий обсяг  інформації.

5. Потребують докладного обґрунтування запропоновані проектом  чималі розміри штрафних санкцій. Зокрема, у проекті пропонується  справляти штраф у розмірі: 100 мінімальних заробітних плат за неподання документації про контрольовані операції; 5% від обсягу контрольованої операції (тобто мінімум 2,5 млн. грн.) за неподання первинних документів та неподання звіту.

Крім того, досить спірною є пропозиція щодо пропонованих термінів проведення перевірок. Зокрема, відповідно до вимог пп. 39. 5. 2  п. 39.5 ст. 39 Кодексу «тривалість перевірки контрольованих операцій не повинна перевищувати шести місяців. У разі необхідності отримання інформації від іноземних державних органів, проведення експертизи та/або перекладу на українську мову документів, поданих платником податків іноземною мовою, строк проведення перевірки за рішенням керівника (заступника керівника) центрального органу виконавчої влади з питань формування державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків і зборів може бути продовжений на строк, що не перевищує шести місяців». Крім того, вважаємо дещо некоректною пропозицію, згідно з якою «територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань формування державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків і зборів не має права проводити дві і більше перевірки контрольованої операції протягом одного календарного року».

6. Не повною мірою можна погодитися із положеннями проекту щодо джерел інформації, які повинні використовуватися для визначення ціни у контрольованих операціях (пп. 39.5.3 п. 39.5 ст. 39 Кодексу). Зокрема, згідно з абз.1 цього підпункту «під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням центральний орган виконавчої влади з питань формування державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків і зборів використовує офіційно визнані джерела інформації про ринкові ціни, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України», а абз.2 цього ж підпункту передбачено, що у разі відсутності або недостатності відповідної інформації у зазначених джерелах можуть бути використані «відомості про ціни, діапазон цін та котирування, що оприлюднені в засобах масової інформації». Зауважимо, що зазначені вимоги створять умови для неоднозначного трактування  цін у контрольованих операціях.

7. Слід зауважити, що пропозиція п. 1 розділу ІІ проекту, згідно з якою «цей закон  набирає чинності з  1 липня 2013 року», не відповідає вимогам підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, яким визначено принцип стабільності податкового законодавства України, згідно з яким «зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові   пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року».

8. У Пояснювальній записці до законопроекту відсутня інформація щодо погодження законопроекту із відповідними  державними органами. У ній лише зазначається, що проект Закону України потребує погодження із з Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством фінансів, Міністерством юстиції. У зв’язку з цим звертаємо увагу на те, що згідно з вимогами Регламенту Верховної Ради України, якщо законопроект вноситься за погодженням з відповідними органами виконавчої чи судової влади, до нього додається таке погодження (ч. 7 ст. 91) та до законопроекту додаються супровідні документи, в яких наводиться перелік державних органів, з якими погоджено його остаточну редакцію (п. 5 ч. 2 ст. 99).

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду у першому читанні законопроект може бути прийнятий  за основу з урахуванням висловлених зауважень та пропозицій.

Керівник Головного управління                                                     В.І. Борденюк

Вик.:  Н. Чечетова, Н. Пархоменко


[1] Див.: (див.http://www.niss.gov.ua/articles/739/).

Подібні записи:

Напишіть відгук

Пробачте, щоб відправити коментар, маєте увійти в систему.