Судова практика по пп. “д” пп. 164.2.17 ПКУ

З 1.01.2017 р. підпункт “д” підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 з 1.01.2017 доповнитли абзацами другим і третім такого змісту:

“За кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит), платник податку має право на сплату суми податкового зобовязання, нарахованої на суму боргу (кредиту та/або відсотків), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобовязання. Для розстрочення такої суми податкового зобовязання платник податку разом із декларацією подає до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобовязання.

Суми розстрочених податкових зобовязань розраховуються платником податку самостійно згідно з документами щодо суми прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків) та погашаються рівними частинами кожного календарного кварталу до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня і до 20 грудня) починаючи з кварталу, що настає за тим кварталом, у якому до контролюючого органу подано заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобовязання”.

До 1.01.2017 діяла норма, за якою з суми прощеног кредиту за підсумком року потрібно було одразу сплачувати ПДФО.

Коментар дивись тут

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12.03.2015 р.

N К/800/62063/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Островича С. Е., Костенка М. І., Степашка О. І., розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, встановила:

ОСОБА_4 (далі – ОСОБА_4) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі – ДПІ у м. Херсоні) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Херсоні задоволено. Скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року.

ДПІ у м. Херсоні подала письмові заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Херсоні проведено документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_4 з питання отримання додаткового блага у вигляді суми боргу анульованого кредитором за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року. За результатами перевірки складено акт N 168/21-03-17-02/НОМЕР_1 від 03 лютого 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення ОСОБА_4 вимог пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, внаслідок чого не включена до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларована сума доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 328547,00 грн., що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 53594,60 грн.; п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме не надана у встановлені законодавством терміни податкова декларація про майновий стан і доходи за 2011 рік; пп. “а” п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме не ведення обліку доходів та витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (книга обліку доходів та витрат відсутня).

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення N 0001191702 від 12 березня 2014 року, яким ОСОБА_4 визначено грошове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 67163,25 грн., у т. ч. 53594,60 грн. за основним платежем та 13568,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між АТ “УкрСиббанк” та ОСОБА_4 укладено договір N 11277702000 від 25 грудня 2007 року про надання споживчого кредиту в сумі 75000 доларів США. У листопаді 2011 року АТ “УкрСиббанк” листом повідомило ОСОБА_4, що у випадку погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 56312,74 доларів США до 28 листопада 2011 року (включно), Банк анулює залишок заборгованості за вищевказаним договором про надання споживчого кредиту.

20 грудня 2011 року ОСОБА_4 сплатив 56312,74 доларів США, що в еквіваленті становить 452882,39 грн., в рахунок погашення заборгованості за договором, а АТ “УкрСиббанк” прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості, що станом на 07 грудня 2011 року становить 37787,91 доларів США, що складає 301921,62 грн. по курсу НБУ станом на 20 грудня 2012 року, штрафних санкцій у сумі 26624,92 грн. Також АТ “УкрСиббанк” повідомлено, що згідно пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості є доходом ОСОБА_4, отриманим як додаткове благо, та йому необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.

ОСОБА_4 не відобразив у рядку 01.13 декларації суму доходу від додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням у розмірі 328547,00 грн.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Згідно п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платником податку є, зокрема, податковий агент.

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Згідно вимог пп. “д” пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку – боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно листа АТ “УкрСиббанк” N 56-4/01-57 від 17 вересня 2014 року, залишок суми заборгованості ОСОБА_4 було списано в результаті участі його в акції клієнтів роздрібного бізнесу Банку; враховуючи факт часткового погашення заборгованості, заборгованість, що була анульована (списана) не вважалась безнадійною заборгованістю і не списувалась на підставі вимог Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затвердженого постановою Правління НБУ від 01 червня 2011 року N 172.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки ОСОБА_4 був неодноразово поінформований АТ “УкрСиббанк”, що згідно пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості є його доходом, отриманим як додаткове благо, тому необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, однак ОСОБА_4, всупереч вказаній нормі, не відобразив у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік в рядку 01.13 отримання додаткового блага у сумі 328547,00 грн., то ОСОБА_4 занижено значення загального річного оподатковуваного доходу, а отже податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні є правомірним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

С. Е. Острович

М. І. Костенко

О. І. Степашко

Подібні записи:

Напишіть відгук

Пробачте, щоб відправити коментар, маєте увійти в систему.